Перед початком нового 2015 року, я вирішив зробити невеличкий підсумок року, що проминув. Якщо взагалі дуже коротко, то я нарешті в цьому році взяв участь в офіційних змаганнях з гірського бігу – Чемпіонаті України. Ну і відповідно починався рік з підготовки до нього.
Зимовий Крим
Спочатку Чемпіонат України планували провести в Кримcькому місті Балаклава. Я знайшов в інтернеті презентацію змагань, маршрут і профіль траси. Та став більш цілеспрямовано готуватись.
Я намагався в балках, де зазвичай бігаю, знаходити такі гірки, які б хоч трішки були схожі нахилом на змагальні. Це було не легко. Особливо насторожував перший підйом. Він мав бути 230 м. довжиною і з набором висоти 100 м. (43%). З подібним нахилом в своїй балці я знайшов лише дві гірки, але короткі, до 60 метрів довжиною. Звичайно я включив ці гірки до своїх тренувань. Але мені дуже хотілось пробігти справжню змагальну гору і в цілому змагальний маршрут. Тому я вирішив не відкладати на потім і їхати знайомитись зі справжньою трасою.
 |
| Маршрут, червоне - вгору; зелене - вниз. |
Дізнавшись про те, що я збираюсь в Крим, мій товариш Сашко запропонував їхати разом. Він давно збирався провідати свого давнього знайомого, з яким вони разом вчились в Сімферопольському ВИШі. Це дуже полегшило моє завдання, бо відпала потреба бігти з рюкзаком, або проблема куди діти речі під час пробіжки. Тож я купив два квитки та почав з нетерпінням чекати на подорож, що призначили на 11 січня.
Вечором перед тим, як їхати, я раптом відчув, що не дуже добре себе почуваю. Поміряв температуру – 37 з чимось. Але відміняти подорож не було бажання і можливості (і друга підвів би). Тому вирішив їхати. Думав: якщо краще не стане, то хоча б просто пішки пройдусь по змагальній трасі, побачу і відчую, яке покриття під ногами і взагалі, як ті гори виглядають не на фотографії. В потязі замість чаю випив порошок від застуди і ліг спати.
Ранком вже температура була нормальна. Приїхали в Сімферополь. Ще було темно. Нас зустрів знайомий на своїй машині і ми зразу поїхали в Балаклаву. Приїхали до місця запланованих змагань, якраз зійшло сонце. Погода прекрасна! Температура повітря десь +5 градусів. Небо ясне. Набережна, бухта, човни – все це створювало незвичайний настрій, ніби святковий, але і відчувалось невелике хвилювання перед пробіжкою. Так часто в мене буває, хоч це і не змагання, а тренувальна пробіжка, але нова траса, нове місце, або навіть просто конкретне завдання призводить до хвилювання. Але це не страх, не паніка і тому таке хвилювання лише допомагає налаштувати організм на виконання роботи.
 |
| Балаклава, набережна. |
Траса складалась з двох кіл по 6 км. Старт на набережній біля кафе «Тетянин мис». Перші пів кілометра біг по набережній, потім метрів 150 по сходинкам з невеликим набором висоти. А вже далі серйозна гора на якій знаходяться руїни фортеці Чембало. Ця гора була набагато важчою чим я уявляв. Це як бігти по сходинкам у своєму під’їзді, але зразу на 30-33 поверх. Добігши до цієї першої вершини, ноги стали ніби кам’яними, я навіть подумав, що наврядче зможу кудись далі бігти. Але розумів, що далі буде спуск і буде можливість відновитись. Тож наступні метрів чотириста я біг переважно вниз.
Далі був другий найдовший підйом, на гору Спілія, до найвищої точки траси. Довжиною приблизно півтора кілометра і набором висоти 300 м. Вже такого великого кута, як на першій гірці, не було. Але місцями також були досить круті підйоми. І ще одна особливість цієї гірської траси це покриття, камінчики були всюди, місцями їх було так багато, що ноги пробуксовували при кожному кроці.
Нарешті добіг до найвищої точки траси, до повороту назад, там побачив так звану «бочку смерті» і хрест. Все як на фотографіях. І дуже гарний краєвид, але насолоджуватись ним доводилось не зупиняючись, під час бігу. Вниз траса ішла вже іншим маршрутом. Біг легко, поспішати не збирався. Але постійно заважали камінці під ногами. І кросівки в мене були тоді з досить стоптаною і м’якою підошвою. Так що я добре відчував кожен камінчик і розумів, що набрати більшу швидкість мені і не вдалося б. І навіть з хорошими кросівками це було б досить небезпечно, особливо на поворотах.
 |
| Спуск з гори Спілія |
Заключні пів кілометра біг знову по місту, по асфальту. Вийшло, що перше коло я пробіг за 37:23. Друге коло я пробіг за 38:31. Загальний час 1:15:54 (12 км., вгору 854 м. і вниз 854 м.). Трасу випробувано!
Була десь дев’ята година. Наш знайомий влаштував нам екскурсію по Севастополю. Покатались на катері. Він там, як громадський транспорт, перевозить людей через бухту.
В Севастополі багато радянських пам’ятників і різних військових об’єктів. Це як - екскурсія в “совок”. А по дорозі назад в Сімферополь бачили печерний монастир Челтер-Мармара красиву природу. Гори, долини з садами і виноградниками. В деяких місцях навіть починали цвісти дерева. В Сімферополі пообідали в недорогій їдальні, скупились на базарі і сіли на потяг.
Наступна моя подорож до Криму була через півтора місяці. Власне це було відрядження. Я віз свою ученицю Настю на Чемпіонат України з метань в Ялту. І співпало це з трагічними подіями в Києві. Настрій був відповідно пригнічений. Спочатку було заплановано, що ми поїдемо на один день. Настя виступить, я зроблю пробіжку і назад. Але за декілька годин до відправлення дізнався, що змагання перенесли на один день через оголошений траур. Тож довелось затриматись в Ялті ще на один день. Але пробіжку я зробив лише одну, маршрут якої я планував ще вдома. Бігати я вирішив по вулицям Ялти. Ну і звичайно вибрав гірки такої довжини і висоти, яких вдома немає. Міряв дистанцію і перепад висот в Гугл-Земля.
Дистанція 12 км (4 кола по 3 км), всього 780 м. вгору і стільки ж вниз. Початок дистанції поруч з стадіоном Авангард. Перша гірка по вулиці Достоєвського довжиною 500 м. і набором висоти 85м., потім спуск по вулиці Сєченова довжиною 1000 м. і вниз 110 м. І тим самим шляхом назад: вгору по вулиці Сєченова і вниз по Достоєвського.
 |
| Ялта, вул. Достоєвського |
 |
| Ялта, вул. Сєченова |
Загальний результат вийшов 1:07:54, по кругам: 16:17+17:08+17:54+16:34. На наступний день о сьомій ранку Настя відзмагалась в метанні диска і ми поїхали додому.
Потім була окупація Криму. І Чемпіонат України з гірського бігу перенесли в Карпати, м. Сколе, Львівської області. (Далі буде).
Микола Кардач
|
